«О, возвелич усіх нас знову,
як світоч будь нам, рідна мово!»
«О, возвелич усіх нас знову,
як світоч будь нам, рідна мово!»
“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу –
це його мова, ота жива схованка людського духу,
його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє
життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний
Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова у нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа українського народу.
9 листопада – День української писемності та мови. 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: «На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».
В День української писемності та мови традиційно проводяться різноманітні заходи. У Нововодолазькій центральній районній бібліотеці також стало традицією проводити заходи до цього свята. 8 листопада для учнів 7-х класів Нововодолазького ліцею №1 було проведено літературно-музичну композицію «О, возвелич усіх нас знову, як світоч будь нам, рідна мово!». Також, працівниками бібліотеки була оформлена тематична виставка, що розкрила історію і сучасний стан української мови. Діти зрозуміли, що розвиток нашої мови – це частина історії розвитку всього суспільства. Цьогорічне святкування доповнила електронна презентація "Наша мова – Всесвіту основа", яка розкрила нові факти про витоки нашої мови, її місце серед інших слов'янських мов, походження і розвиток. Головна мета заходу - ознайомити учнів з історією України, виховувати почуття глибокої любові до української мови.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
Коментарi